Ножі водолазів - які вони ?

Вітаємо шановні читачі !

На нашому блозі Ви мали можливість останнім часом знайти інформацію, прочитати про тактичні ножі різних конфігурацій, конструкцій та моделей, які за останній час створено. Сьогоднішню статтю ми б хотіли присвятити не менш цікавій темі – ножу водолазів. Це досить мало популярна тема, однак є не менш цікавою з точки зору своїх професійних вимог, конструкторських і технічних рішень, а отже і є гідною Вашої уваги !

«До ножів, призначених для використання в морських операціях, предявляються особливі вимоги, що в першу чергу стосується форми, матеріалу і способів носіння.

Для військових водолазів використання ножа як інструменту значно важливіше, ніж для інших морських тактичних підрозділів, оскільки документально підтверджені випадки, коли водолази двох ворожих сторін вступали під водою в боротьбу, використовуючи свої ножі, невідомі - ми знаємо їх хіба що за фільмами про Джеймса Бонда.

Тактичний водолазний ніж повинен відповідати певним вимогам. По-перше, клинок повинен мати достатню довжину, щоб їм можна було розрізати троси, ремені, шланги та сіті. На лезі поблизу рукоятки неодмінно повинна бути хвилеподібна заточка, як на тактичних ножах загального призначення.

На відміну від ножів водолазів-спортсменів, клинок тактичного ножа не повинен бликувати. Відполіровані до блиску клинки, правда, в значній мірі менше піддаються впливу іржі, і в разі втрати їх легше виявити під водою, але під час нічної операції, відображаючи світло, вони можуть видати водолаза.

З приводу двох наступних якостей клинків думки бойових плавців, водолазів і, зокрема, водолазів-фахівців зі знешкодження мін, розходяться. Одні наполягають на тому, щоб обух клинка був забезпечений пилкою, відомої по раннім моделям водолазних ножів.

Інші стверджують, що для виконання більшості завдань цілком можна обійтися хвилеподібною заточкою на лезі і при цьому мати додаткову можливість збільшити силу руки під час виконання тієї чи іншої роботи, натискаючи іншою рукою на обух.

Те ж відноситься до розривному гаку. Для одних він - необхідне пристосування для розрізання сітей, основного ворога водолазів під водою, для інших - абсолютно зайва деталь, тому що сіть при спробі розірвати її гаком не робить необхідного опору: сіті міцно кріпляться в двох точках, в дуже рідкісних випадках, як правило, вони дрейфують у воді в підвішеному стані.

Окремі фірми, їх дизайнери та консультанти приділяють увагу різним аспектам і враховують їх у своїй роботі, як і при виробництві ножів загального призначення. Безперечними залишаються лише такі якості ножа: розмір рукоятки повинен бути по можливості таким, щоб її легко можна було взяти рукою в неопреновій рукавичці; крім того, конструкція рукоятки повинна забезпечувати правильне її розташування в руці.

При тривалому перебуванні під водою тіло поступово охолоджується, і стає все важче контролювати ті чи інші рухи тіла. Страховий ремінець дозволяє надійно утримувати ніж - втрата ножа під водою в певних ситуаціях означає загибель водолаза.

Як матеріал для рукояток найкраще виправдали себе синтетичні матеріали, що наносяться на хвостовик клинка методом напилення, іноді для більшої міцності додаються скловолокно або кевлар. Метод напилення забезпечує міцне зєднання рукоятки з клинком, що виключає тріщини.

Загальна довжина ножа не повинна, однак, перевищувати встановлений максимум, оскільки саме для військових водолазів дуже важливо мати можливість носити ніж на різних ділянках тіла. Найпоширеніші способи - кріплення ножа на плечі, передпліччя або в області грудей на водолазної куртці - дозволяють водолазу в небезпечних ситуаціях швидко вихопити ніж.

Крім того, ніж, закріплений на руці, знаходиться в полі зору водолаза, і, якщо він заплутається в сітях, він відразу ж зможе ним скористатися. Те ж саме можна сказати, якщо має бути вихід в водний простір через трубу торпедного апарату. В цьому випадку плавці розташовуються в трубі удвох, звернені обличчям один до одного.

В екстреній ситуації, наприклад, при втраті дихального апарату, обидва повинні бути готові надати один одному необхідну допомогу. Ніж великого розміру, який можна кріпити тільки на стегні, став би серйозною перешкодою у вузькій трубі, тому більшість бойових плавців висловлюються на користь ножів, що мають досить велику рукоятку і не дуже довгий клинок.

Піхви також повинні мати строго певну конфігурацію і відповідні якості: матеріал піхов (синтетичний) повинен бути міцним і стійким до впливу морської води, крім того, піхви повинні мати достатню кількість елементів кріплення, що дозволяють носити ніж, як описано вище.

Зі зрозумілих причин ніж не повинен деренчати в піхвах або створювати інші звуки під час його вилучення. Отвір на кінці піхов забезпечує злив води і видалення бруду. Випробуване роками гумове кільце на навершші рукоятки, як і раніше, є кращим рішенням для надійного розташування ножа в піхвах.

Однак найважливішим з усіх вимог є захист від корозії, так як саме службовцям органів влади та військовим доводиться розраховувати на досить тривале використання предметів свого спорядження. Лише технології 90-х років надали можливість використовувати для виготовлення клинків нержавіючі або повільно іржавіють матеріали, серед яких слід назвати титан, взагалі не піддається впливу як прісної, так і солоної води.

На титанової поверхні утворюється оксидна плівка, що не допускає утворення корозії. Іншими перевагами цього металу є його маса, яка на 40% менше маси сталі, і антимагнітні властивості. Остання якість є вирішальною, якщо не життєво важливим фактором, в першу чергу, для водолазів - фахівців зі знешкодження мін, а також підрозділів по ліквідації вибухових засобів (Explosive Ordnance Disposal - EOD), так як багато морських мін забезпечено магнітними запалами.

Правда, чистий титан занадто мякий для виготовлення клинка, тому фірми використовують титанові сплави. Наприклад, "Мішн Найфс" використовує бета-титановий сплав з твердістю 47 HRc. Це значення набагато нижче твердості по Роквеллу, яку зазвичай прагнуть досягти виробники сталевих клинків, проте структура титанового сплаву міцніше і має значно більшу зносостійкість, хоча клинок швидко тупиться.

Якщо виходити з того, що водолаз під водою не завжди користується ножем, то добре спрацьований клинок може прослужити досить довго, тим більше що титанове лезо не іржавіє. Через високу вартість сировини для виробництва титану і особливо трудомістких робіт ножі фірми "Мішн Найфс" коштують досить дорого.

У сфері виробництва титанових ножів для водолазів фірма "Мішн Найфс" - безперечний лідер на ринку, тим часом, не всі відомі виробники пропонують титанові ножі, які взагалі можуть знайти тактичне застосування.

Сталеві клинки, зрозуміло, також можуть використовуватися для роботи під водою, правда, водолазам, які працюють в морі, доводиться кожен раз після роботи ретельно промивати їх в прісній воді. Для захисту сталевих клинків від корозії можна, наприклад, покривати їх шаром епоксидного порошку, тефлону або кальгарду, що є досить надійним захистом.

Зрозуміло, захисним шаром покриваються тільки неробочі поверхні; пошкоджені ділянки покриття на лезі, наприклад, подряпини, слід уникати, а після роботи клинок необхідно очистити від бруду і ополоснути спеціальним складом.

Американський майстер Харольд Карсон (Harold Carson) - один з небагатьох виробників тактичних ножів для водолазів. Його модель "У-2" (U-2), яку він виготовив спільно з військовим інструктором США, має клинок зі сталі 440-С - він прекрасно тримає заточку, але швидко іржавіє в солоній воді.

Тому для захисту від корозії Карсон покриває всі металеві частини ножа шаром кальгарду оливкового кольору. Фірма "Бак" (Buck) виробляє дві моделі такого ножа під назвою "Інтепред" (Intepred), але без покриття кальгардом. З недавніх пір Карсон виготовляє клинок для свого ножа "U-2" з талоніту - нержавіючого сплаву на основі кобальту.

Німецька фірма "Бекер" отримує надзвичайно стійку до корозії сталь для своїх тактичних ножів від французької фірми "Aubert & Duval". За рахунок добавки азоту як легуючого елементу і процесу гартування, що проводиться за спеціальною технологією, французи роблять сталь X-15 TN, що практично не піддається корозії, про що свідчать численні випробування, як лабораторні, так і практичні, крім того, ця сталь добре тримає заточку, в чому її можна порівняти з сортом ATS-34 і 440-с.

Якби ця сталь, крім того, не мала магнітних властивостей, її цілком можна було б використовувати водолазам, які займаються знешкодженням мін. З точки зору сучасної техніки вона найкраще підходить для підводних робіт, за нею йде титан. Обмежене застосування знаходять ножі з так званими аустенітними клинками AISI 303, так як даний сорт стали не піддається гартуванню через майже повну відсутність у ній вуглецю.

Ножі з такими клинками прекрасно використовуються в домашньому господарстві, так як володіють хорошими антикорозійними якостями - якраз через відсутність вуглецю. На жаль, ножі з такими клинками можна використовувати для різання лише обмежено.

Американська фірма "Венока" (Wenoka), що спеціалізується на аустенітних клинках, створила кілька років тому тактичний ніж для водолазів під назвою "Коммандо" (Commando) з клинком чорного кольору, проте виробництво цієї моделі з часом було припинено.

(http://kombat.com.ua/knifes/knife29.html)».

Я к бачите, до тактичного ножа водолазів, справді, ставляться жорсткі та специфічні вимоги, пов’язані, передусім, із особливостями, специфікою його використання. При чому, дані вимоги відносяться, як до матеріалу з якого виконаний ніж, так і до його конструкції. Майте це на увазі обираючи собі ніж, який будете використовувати у подібних умовах.

Тримайте ваші ножі гострими,

  Ваша команда Білої Зброї !